Одним з пріоритетних напрямів економічних реформ в Україні є реформа пенсійної системи.

Метою реформи, що визначена в Програмі економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» (далі – «Програма економічних реформ») є посилення соціального захисту осіб, які втратили працездатність, забезпечення гідного рівня їх життя в результаті стійкого розвитку пенсійної системи на засадах збалансованості інтересів пенсіонерів та громадян, які працюють.

Найважливішим завданням пенсійної реформи є створення рівних умов пенсійного забезпечення для громадян України на засадах соціальної справедливості та прямої залежності розміру пенсій від страхового стажу пенсіонера та здійснених ним пенсійних відрахувань за час праці.

Забезпечити вирішення цього та іншого завдань, визначених в Програмі економічних реформ, має законопроект «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 7455 (далі – «Законопроект»), що внесений Урядом до Верховної Ради України.

Розгляд законопроекту Верховною Радою України передбачено на восьмій сесії шостого скликання.

В цілому у Законопроекті № 7455 враховані основні положення Програми економічних реформ України на 2010 – 2014 роки.

Законопроект, серед іншого, передбачає:

-  встановлення максимального розміру пенсій на рівні 12 розмірів прожиткового мінімуму;

-  підвищення нормативної тривалості страхового стажу для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі з 20 до 30 (жінки) та з 30 до 35 (чоловіки) років;

-  підвищення мінімальної тривалості страхового стажу для одержання пенсії за віком з 5 до 15 років.

Законопроектом поряд із заходами щодо збалансування солідарної пенсійної системи України передбачено запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового
державного пенсійного  страхування  (другого рівня) та визначено основні її параметри.

Це дозволить реалізувати комплексний підхід при запровадженні реформи.

Разом з тим, цілий ряд норм запропонованого Кабінетом Міністрів України Законопроекту не відповідає завданням пенсійної реформи, а також не реалізує в повній мірі заходи, передбачені Програмою економічних реформ України на 2010 – 2014 роки.

Які зміни пропонується внести до Законопроекту з метою приведення його у відповідність до Програми економічних реформ:

1.1.              Законопроектом пропонується встановлення надбавки за понаднормовий стаж в межах прожиткового мінімуму (зміни до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»). Норма буде поширюватись на 240 тисяч нових пенсіонерів та дасть економію 50 млн. гривень у 2011 році).

Вказані зміни суперечать Програмі економічних реформ України на 2010 – 2014 роки, яка передбачає в якості одного із кроків для стабілізації солідарної пенсійної системи: «Стимулювати більш пізній вихід на пенсію шляхом підвищення нормативної тривалості стажу з 20/25 років до 30/35 років з одночасним збільшенням коефіцієнта обліку кожного року наднормативного стажу або кожного року відстрочення виходу на пенсію».

1.2.              Законопроектом пропонується збільшити період, за який визначається середня заробітна плата для обчислення пенсії з одного календарного року до трьох (зміни до абзацу четвертого частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

Такий захід не передбачався в Програмі економічних реформ України на 2010 – 2014 роки і посилює соціальну несправедливість при призначенні пенсій за віком (поширюється на 605 тисяч пенсіонерів та дасть економію 641 млн. гривень у 2011 році).

Наслідки реалізації таких заходів детально розкриті у додатку №1 до цієї записки.

2. Одним із системних кроків щодо збалансування бюджету Пенсійного фонду України та реалізації принципу соціальної справедливості у пенсійному забезпеченні може стати уніфікація умов пенсійного забезпечення «спеціальних» пенсіонерів (державних службовців, «силовиків» та інших спеціальних категорій, окрім працюючих у шкідливих для здоров’я умовах праці).

Здійснити такий захід пропонується у 2 етапи.

2.1. На першому етапі визначити єдині параметри та єдиний порядок визначення розмірів пенсій для «спеціальних» пенсіонерів.

Цей захід в цілому відповідає Програмі економічних реформ, яка передбачає скорочення пільг щодо дострокового виходу на пенсію й зі сплати внесків.

Також це дозволить всі процедури призначення «спеціальних» пенсій зробити більш прозорими, зважаючи на відсутність підстав для визначення для кожної окремої категорії «спеціальних» пенсіонерів окремого режиму пенсійного забезпечення у спеціальних законах. Такі режими встановлені, зокрема, законами України: «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про дипломатичну службу», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про судоустрій і статус суддів».

Пропонується реалізувати вказаний захід шляхом визначення розміру та порядку призначення спеціальних пенсій у Законі України «Про державну службу», поширивши його дію на інші категорії «спеціальних» пенсіонерів.

При цьому також пропонується визначити на рівні Закону України «Про державну службу» період, за який враховується заробітна плата для визначення «спеціальних пенсій» з 24 до 60 місяців (сьогодні ці питання регулюються Постановою Кабінету міністрів України від 31.05.2000 р. N 865) та встановити, що пенсія державним службовцям, та, відповідно, всім іншим категоріям «спеціальних пенсіонерів» призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати.

2.2. Другим етапом реформи «спеціальних пенсій» передбачити повне скасування фінансування цих пенсій за рахунок солідарного ПФУ із одночасним запровадженням додаткових накопичувальних механізмів пенсійного забезпечення для спеціальних пенсіонерів, а саме запровадження професійних пенсійних програм у недержавних пенсійних фондах, з яких буде у подальшому фінансуватися „спеціальна частина” відповідних пенсій (згідно світової практики).

В межах таких спеціальних пенсійних програм за рахунок держави (як роботодавця державних службовців) будуть сплачуватись додаткові пенсійні внески на користь «спеціальних пенсіонерів» у накопичувальні пенсійні фонди. Це дозволить у майбутньому  суттєво скоротити витрати на фінансування спеціальних пенсій за рахунок Державного бюджету України.

Вказаний захід також дозволить вирішити ще одне із завдань Програми економічних реформ, а саме, звільнити солідарну систему від невластивих для неї видатків.

3. Пропонується обмежити максимальний розмір пенсій в солідарній пенсійній системі десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

4. Задля покращення якості послуг у солідарній пенсійній системі необхідно доповнити чинне законодавство нормами щодо підвищення рівня прозорості її функціонування та доступності до інформації застрахованих осіб, а саме необхідно передбачити:

4.1. Запровадження на законодавчому рівні норм щодо можливості застрахованим особам отримувати інформацію з солідарної пенсійної системи про розмір належної пенсії.

Реалізувати це можливо шляхом встановлення обов’язку Пенсійного фонду України не рідше, ніж один раз на рік безкоштовно надавати застрахованим особам інформацію про їх страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків, облікованих в системі персоніфікованого обліку.

Вказана норма має стати значним поштовхом до детінізації заробітних плат в Україні.

4.2. Запровадження обов’язкового зовнішнього аудиту Пенсійного фонду України не рідше одного разу на рік з оприлюдненням результатів такого аудиту.

5. Запровадження другого рівня пенсійної системи визначено одним із основних завдань пенсійної реформи.

Відповідно до Програми економічних реформ накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування має бути запроваджена до кінця 2012 року.

Невизначеність у законопроекті дати запровадження другого рівня пенсійної системи суперечить Програмі економічних реформ та вкрай негативно впливатиме на хід пенсійної реформи виходячи з наступного:

-  Відкладення на визначений термін запровадження другого рівня нівелює очікування щодо структурної перебудови пенсійної системи України;

-  Оскільки демографічна ситуація в Україні характеризується стрімким зниженням коефіцієнту підтримки (співвідношення кількості працюючих до кількості пенсіонерів) починаючи з 2010 року вартість запровадження другого рівня пенсійної системи для держави з кожним роком зростатиме.

Таким чином, в законопроекті необхідно чітко зазначити дату запровадження другого рівня пенсійної системи відповідно до Програми економічних реформ.

6. З метою мінімізації ризиків функціонування другого рівня пенсійної системи необхідно впорядкувати в законопроекті питання побудови системи регулювання та нагляду в накопичувальній пенсійній системі.

Існування множинності органів регулювання та нагляду у накопичувальній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, якими визначені Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національний банк України несе суттєві ризики, а саме:

- відсутність координації між регуляторами щодо прийняття регуляторних рішень (нормативно – правових актів);

- відсутність системи обміну інформації щодо діяльності піднаглядних суб’єктів, що не дозволяє своєчасно виявляти ризики в діяльності суб’єктів накопичувальної пенсійної системи та реагувати засобами нагляду;

- відсутність єдиного державного органу, що має відповідати за діяльність сектора та забезпечувати контроль з боку держави.

Пропонується покласти функції формування державної політики в галузі пенсійного забезпечення та координації діяльності регуляторів, в тому числі й в частині накопичувальних рівнів (2 та 3), на Міністерство соціальної політики України.