Новини асоціації

ДФС вимагає забирати з пенсійних накопичень людей 20% ПДВ, якщо їх інвестують в нерухомість та інші "товари"

  ДФС вимагає забирати з пенсійних накопичень людей 20% ПДВ, якщо їх інвестують в нерухомість та інші "товари"


НКЦПФР підтримало позицію УА АПФ щодо необхідності захисту пенсійних накопичень громадян від подвійного оподаткування та зниження доходності внаслідок незастосування норм Податкового кодексу України про звільнення від оподаткування ПДВ інвестиційної діяль


НКЦПФР підтримало позицію УА АПФ щодо необхідності застосування норм Податкового кодексу України про звільнення від оподаткування ПДВ діяльності з недержавного пенсійного забезпечення, зокрема інвестиційної діяльності НПФ. Так, у своєму листі, УА АПФ підкреслювало, що органи ДФС під час перевірок діяльності недержавних пенсійних [ ... ]


УА АПФ опрацьовує проблемні питання оподаткування НПФ з Мінфіном: запобігання подвійному оподаткуванню пенсійних накопичень громадян та штучному заниженню їх доходності


Міністерство фінансів України оновило формат діалогу з бізнес-спільнотою. Темою першої зустрічі в новому форматі став податковий напрям, провів її заступник Міністра фінансів Сергій Верланов за участю співробітників профільних департаментів та фахівців Проектного офісу реформ. УА АПФ на зустрічі обговорила з представниками [ ... ]


Пошук

Новини УААПФ
Листи Президенту України, Прем'єр-міністру України, Голові Верховної Ради України

Президенту України

Прем'єр-міністру України

Голові Верховної Ради України



Українська асоціація адміністраторів пенсійних фондів висловлює Вам свою глибоку повагу та звертається до Вас від імені учасників ринку недержавного пенсійного забезпечення України, презентуючи його у якості саморегулівної організації.
Вважаємо за необхідне привернути Вашу увагу до проблем, що виникли в процесі реформування пенсійної системи України.
Не можна недооцінити значення пенсійної реформи для українського суспільства. Одним з основних мотивів пенсійної реформи України, що полягає у поступовому переході до накопичувальної моделі, є складна демографічна ситуація в Україні.
В свою чергу, одним із факторів, що призвів до демографічної кризи в Україні є невпевненість молодих людей у майбутньому, недостатній рівень соціального забезпечення покоління пенсіонерів.
Дійсно, приймаючи рішення про народження дітей, молоді батьки не можуть не замислюватись про їх майбутнє в своїй країні. Гідне забезпечення старості є одним з показників успішності країни, її місця серед когорти розвинутих країн Європи та світу.
Минуло вже 6 років коли в Україні фактично розпочалося реформування пенсійної системи.
Відправним моментом відліку можна вважати прийняття Верховною Радою України 9 липня 2003 року Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення».
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була запроваджена трьохрівнева система пенсійного забезпечення в Україні:
Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду.
Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат.
Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат.

Слід зауважити, що питання реформування пенсійної системи України набули актуальності відразу після здобуття Україною незалежності. Науковцями та практиками були проведені ґрунтовні дослідження зарубіжного досвіду в результаті чого Президент та Уряд України прийшли до одностайного висновку, що пенсійній системі конче необхідні реформи.
Результатом наполегливої підготовчої роботи було схвалення Указом Президента України від 13 квітня 1998 року № 291/98 основних напрямів реформування пенсійного забезпечення в Україні.
Одними з основних завдань реформування пенсійного забезпечення були визнані:
- запровадження дійової системи пенсійного страхування, що дасть можливість застрахованим громадянам після виходу на пенсію мати гарантований рівень доходів, що забезпечував би сталий рівень життя;
- впровадження принципу заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні при виході на пенсію;
- зменшення демографічного навантаження на фінансову основу пенсійного забезпечення;
- запровадження недержавного пенсійного забезпечення.

Наприкінці 2004 року в Україні запрацював третій рівень пенсійної системи – недержавне пенсійне забезпечення та були створені перші недержавні пенсійні фонди.
На сьогодні їх кількість налічує 109.
Кількість учасників недержавних пенсійних фондів, тобто, осіб, що будуть отримувати додаткові пенсійні виплати разом з державною пенсією становила станом на 01.04.2009 року 488 тисяч осіб. Чиста вартість активів всіх недержавних пенсійних фондів в Україні становила на цю дату 658 мільйонів гривень.
Чи є ці показники достатніми, щоб стверджувати, що система недержавного пенсійного забезпечення успішно розвивається?
Чи є ці показники достатніми, щоб стверджувати, що система пенсійного забезпечення успішно реформується?
Якщо відповідь на перше запитання зважаючи на те, що всі здобутки системи недержавного пенсійного забезпечення досягнуті за фактичної відсутності підтримки з боку держави (роз’яснювальна робота не фінансується, залишаються невирішеними окремі питання оподаткування), може бути більше позитивною, ніж негативною.
По другому питанню - вона є однозначно негативною.
Чому так???
Відповідь проста – перш за все – це відсутність політичної волі щодо запровадження другого рівня пенсійної системи (накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування).
Однією лише системою недержавного пенсійного забезпечення, яка є виключно добровільною, не можна вирішити проблеми пенсійної системи України.

Причиною того, що пенсійна реформа впроваджується надто повільно є недооцінка ролі системи накопичувального пенсійного забезпечення (другого та третього рівня) для розвитку економіки держави, підвищення рівня її економічної безпеки, вирішення цілої низки соціальних проблем, які існують в Україні.
На сьогодні урядовий законопроект від 23.11.2007 реєстраційний номер 0942 «Про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування» прийнятий лише в першому читанні 24.04.2007 та досі «готується» до другого читання у Верховній Раді України.
Чому ж цей законопроект досить не набув статусу закону та на сьогодні у суспільстві відсутнє будь-яке розуміння стосовно строків та порядку запровадження обов’язкового накопичувального рівня пенсійної системи України.
Правові причини для затягування його прийняття відсутні. Відповідно до пункту 9 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі – «Закон») прийняття закону про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду здійснюється лише за умови економічного зростання країни протягом двох останніх років, а саме: якщо в кожному з них валовий внутрішній продукт зростав не менше ніж на 2 відсотки порівняно з попереднім роком.
Отже, ця умова була виконана вже в 2006 році (ВВП: 2004 рік – 112,1, 2005 рік – 102,7, 2006 рік – 107,3, 2007 рік – 107,9, 2008 рік – 102,1).

Що втрачає Україна відстрочуючи на невизначений термін запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування?
1. По перше, створюється бомба уповільненої дії у вигляді поступового занепаду дотаційної розподільчої солідарної пенсійної системи.
Враховуючи на не дуже обнадійливі демографічні перспективи України, механізм цієї бомби з кожним роком буде прискорюватись.
Дефіцит бюджету Пенсійного фонду України буде постійно зростати, що кінець кінцем призведе або до ще більшого збідніння пенсіонерів, або до неможливості виконання державою взятих на себе завищених зобов’язань.
Звичайно прийняття рішення про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування не надасть владі таких політичних дивідендів, які можна отримати від поточного підвищення мінімальної заробітної плати, або пенсії.
Але, рано чи пізно це рішення необхідно буде приймати, і чим далі воно буде відтягуватись, тим важче відбудеться перехід до нової пенсійної системи, оскільки сплата внесків до накопичувальної системи безумовно повинна знизити базу відрахувань до солідарної пенсійної системи.
2. По-друге, Україна втрачає потужного внутрішнього інвестора у вигляді суб’єктів другого та третього рівнів пенсійної системи України.
На сьогоднішній день, як вказано вище, близько 658 мільйонів гривень складають чисті активи недержавних пенсійних фондів. При цьому всі надходження до недержавних пенсійних фондів розміщені виключно в активах національного походження (депозити українських банків, цінні папери українських емітентів та ін.).
Зволікаючи із запровадженням пенсійної системи другого рівня ми втрачаємо мільярди гривень, що можуть бути інвестовані в українську економіку, в український фондовий ринок, суттєвий поштовх для розвитку якого в умовах світової фінансово-економічної кризи може надати лише справжній потужний інституційний інвестор, яким у всьому світі є пенсійні фонди.
Це чітко продемонстрували приклади США та Західної Європи де саме завдяки трильйонам доларів активів недержавних пенсійних фондів вдалося втримати фондовий ринок в період кризи та вберегти від краху економіки найрозвиненіших держав світу.

Але нажаль на сьогодні, замість впровадження другого рівня пенсійної системи ми бачимо фактично зворотні дії, які, перш за все, проявляються у байдужому ставленні до системи недержавного пенсійного забезпечення.
Державне регулювання та нагляд за системою недержавного пенсійного забезпечення розпорошено. В окремих частинах його здійснюють Державна комісія з регулювання фінансових послуг України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національний банк України. При цьому для кожного з цих органів напрямок недержавного пенсійного забезпечення є вторинним, відповідні спеціалісти відсутні.
Яскравим прикладом відношення до системи недержавного пенсійного забезпечення є скасування відповідного департаменту, що здійснював регулювання та нагляд у цій сфері у Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.
Крім того, від Державної комісії з регулювання фінансових послуг України лунають ідеї щодо проведення ревізії законодавства, що регулює діяльність з недержавного пенсійного забезпечення, допуску страхових компаній до стадії накопичень. Це може призвести до руйнування української моделі недержавного пенсійного забезпечення, яка визнана світовими експертами як вдала та ефективна. Така різка зміна моделі системи недержавного пенсійного забезпечення при цьому нічим не аргументується, а викликана лише намаганнями допомогти страховим компаніям отримати додаткове джерело прибутків за рахунок пенсійних коштів майбутніх пенсіонерів у період кризи.
Разом з тим, система недержавного пенсійного забезпечення, являючись самодостатнім окремим рівнем пенсійної системи, є тією площадкою, на базі якої повинен запроваджуватись другий рівень пенсійної системи, перш за все, площадкою технологічною, на якій відпрацьовуються процедури адміністрування пенсійних внесків та виплат, а також облікові процедури.

Які ще чинники, окрім перерахованих вище, заважають запровадженню другого рівня пенсійної системи України?
Дуже складна модель системи другого рівня, яка полягає у створенні Накопичувального фонду, який централізовано буде здійснювати адміністрування всіх пенсійних надходжень та пенсійних виплат.
Також важливим чинником є досить складна система фінансових потоків та операцій щодо сплати пенсійних внесків, як для платника пенсійних внесків, так і для Пенсійного фонду України, сплата внесків до якого повинна коригуватися після початку надходження внесків до Накопичувального фонду.

Які зміни до концепції запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування необхідно внести з метою прискорення запуску цієї системи та для більш ефективного її функціонування?
Відповідно до Закону однією з умов початку функціонування пенсійної системи другого рівня було визначено: набуття досвіду роботи системи недержавного пенсійного забезпечення.
Також Законом передбачається, що спрямування страхових внесків застрахованими особами до недержавних пенсійних фондів можливе лише через 11 років після запровадження перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду.
Тобто, існує певний парадокс, коли запровадження другого рівня пенсійної системи здійснюється при наявності вже розвинутої та ефективно працюючої системи недержавного пенсійного забезпечення, але недержавні пенсійні фонди можуть прийняти участь у роботі системи другого рівня лише через одинадцять років після її запровадження.
З іншого боку запуск системи другого рівня гальмується з причини наявності фінансових та технологічних проблем, пов’язаних зі створенням Накопичувального фонду.
Чому тоді не можна запровадити накопичувальну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування скориставшись існуючою платформою - системою недержавного пенсійного забезпечення, а саме, замінивши Накопичувальний фонд недержавними пенсійними фондами, що будуть відповідати певним встановленим законом вимогам.
Стан розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, про який Держфінпослуг регулярно інформую Президента України та Кабінет Міністрів України дозволяє стверджувати про можливість допуску до роботи з накопиченнями другого рівня недержавних пенсійних фондів.
Але, при цьому, критерії допуску до роботи с коштами другого рівня повинні бути досить чіткими та жорсткими. Це, перш за все, бездоганна репутація недержавного пенсійного фонду, технологічна та професійна готовність обслуговуючих його компаній ефективно працювати зі значними масивами інформації та якісно обслуговувати споживача.
Крім цього, держава повинна чітко розбудувати систему регулювання та нагляду за діяльністю суб’єктів накопичувальної пенсійної системи, оскільки на прикладі системи недержавного пенсійного забезпечення, можна зробити висновок, що діюча система є неефективною.

Як ефективно регулювати та здійснювати нагляд за пенсійною системою України?
Однією з найсуттєвіших проблем розвитку ринку недержавного пенсійного забезпечення є розпорошення функцій регулювання та нагляду серед регуляторів. Ринок недержавного пенсійного забезпечення регулюють відповідно до компетенції Держфінпослуг, ДКЦПФР, НБУ.
Така ж проблема чекає і другий рівень пенсійної системи в межах чинного Закону. Там до регулювання та нагляду долучається також і ПФУ.
Така побудова ієрархії регулювання призводить на практиці до наступних наслідків.
За розвиток ринку недержавного пенсійного забезпечення в Україні вцілому відповідає Держфінпослуг, оскільки вона регулює та контролює діяльність самих недержавних пенсійних фондів (процес їх створення та діяльності). Також Держфінпослуг регулює та контролює діяльність адміністраторів недержавних пенсійних фондів (осіб, які здійснюють облік пенсійних накопичень). ДКЦПФР регулює та контролює діяльність компаній з управління активами, що здійснюють управління активами недержавних пенсійних фондів, та від яких безпосередньо залежить успішність інвестиційної діяльності недержавних пенсійних фондів.
В результаті цього, орган, який фактично відповідає за діяльність системи недержавного пенсійного забезпечення вцілому фактично не має повноважень впливати на фінансовий стан недержавних пенсійних фондів.
При цьому система недержавного пенсійного забезпечення це є єдиний складний механізм, який може успішно працювати лише у випадку, коли кожний його елемент (недержавний пенсійний фонд, адміністратор недержавного пенсійного фонду, компанія з управління активами, банк-зберігач) виконує свої функції без збоїв та коли є можливість впливати на роботу цього механізму з єдиного центру прийняття рішень.
Разом з тим, Держфінпослуг неспроможна на сьогодні одноосібно прийняти на себе функції нагляду, а особливо регулювання, не тільки за всією системою накопичувального пенсійного забезпечення, але навіть за системою недержавного пенсійного забезпечення.
Підтвердженням цього є і зміна організаційної структури Держфінпослуг, про що йшлося вище, й брак досвідчених професіоналів в цій сфері.
А саме головне – це те, що ринок накопичувального пенсійного забезпечення виокремлюється з загального числа фінансових ринків, оскільки має чітку соціальну спрямованість і створюється перш за все для вирішення соціальних питань в межах всієї країни. Ця система є складним комплексним організмом, де його сутність як фінансового механізму є лише однією зі складових.
Регулювання та нагляд за діяльністю ринку накопичувального пенсійного забезпечення повинні здійснюватись на більш високому рівні окремо від інших фінансових установ.
З цієї ж причини, наприклад, банківська система України регулюється та контролюється Національним банком України, а не Держфінпослуг. Значення ж системи накопичувального пенсійного забезпечення у всьому світі прирівнюється до значення саме банківської системи.
Зважаючи на це, в Україні необхідно створити окремий центральний орган виконавчої влади, який буде здійснювати нагляд за діяльністю накопичувальної складової пенсійної системи України.

Зважаючи на вищенаведене Українська асоціація адміністраторів пенсійних фондів пропонує:
1. Всебічну методологічну допомогу щодо розвитку пенсійної системи України, особливо її накопичувальної складової. Асоціація готова приймати активну участь у підготовці законодавчої бази щодо реформування пенсійної системи України, запровадження обов’язкової накопичувальної системи пенсійного страхування та розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення.
При цьому інформуємо, що Асоціацію включено до реєстру саморегулівних організацій Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України у 2007 році, Асоціація тісно співпрацює з органами виконавчої влади, міжнародними організаціями, суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення різних країн світу.
Асоціація має потужний колектив українських фахівців з недержавного пенсійного забезпечення та має можливість залучати міжнародних експертів з метою впровадження світових стандартів функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення.
2. Асоціація пропонує свою допомогу у роботі дорадчих органів при органах виконавчої влади України, що обіймаються проблемами реформування пенсійної системи України

Також Українська асоціація адміністраторів пенсійних фондів пропонує розглянути наступні питання:
1. Створення окремого центрального органу виконавчої влади з регулювання та нагляду за накопичувальною системою пенсійного забезпечення України, передавши йому всі повноваження щодо цієї сфери.
Відсутність результатів, зокрема щодо запровадження другого рівня пенсійної системи, вирішення питання прозорості системи недержавного пенсійного забезпечення та впровадження єдиних облікових процедур, що базуються на міжнародних стандартах, демонструє неефективність чинних регуляторів щодо вирішення регулювання та нагляду за системою накопичувального пенсійного забезпечення.
2. Прискорення впровадження системи обов’язкового накопичувального страхування в Україні.
3. Створення при Кабінеті Міністрів України робочу групу з визначення моделі функціонування накопичувальної системи пенсійного забезпечення України, включивши до її складу міжнародних експертів, науковців та представників об’єднань ринку недержавного пенсійного забезпечення.





Голова Ради Української
асоціації адміністраторів
пенсійних фондів                                                                                                                                                А. Бахмач
 
<< Start < Prev 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 Next > End >>

Page 87 of 92
© 2007