Колонку Тетяни Сальнікової, директорки Всеукраїнського адміністратора пенсійних фондів, про виклики війни та необхідні рішення для пенсій в Україні опублікував польський портал, який є єдиним офіційним джерелом інформації про систему пенсійних накопичень працівників в Польщі (Pracownicze Plany Kapita?owe). Почитати її польською можна за посиланням:
https://www.mojeppk.pl/aktualnosci/wyzwania-wojenne-a-emerytura-ukraina-1123.html
Дублюємо її українською.
Виклики війни та необхідні рішення для пенсій в Україні
Ще до широкомасштабного вторгнення Російської Федерації Україна розуміла, що через демографічні зміни лише солідарні пенсії не забезпечують гідного життя літнім українцям. Зараз ми маємо 10 мільйонів платників соціальних внесків і 10 мільйонів пенсіонерів. За таких умов пенсії є низькими. Більше 5 мільйонів людей отримують пенсії нижче 100 Євро. І навіть на такі пенсії соціальних внесків не вистачає, держава додатково виділяє на них з державного бюджету орієнтовно 5 мільярдів євро на рік.
Широкомасштабна війна посилила демографічні виклики. Близько 5 мільйонів людей змушені рятуватись від воєнних дій в інших країнах. Через воєнні дії виросла смертність. До демографічних викликів додались економічні: третина з тих людей, які мали роботу в лютому 2022 року, втратили її. У половини працюючих знизились доходи.
Для зміни ситуації з пенсіями Україна планує впровадити обов’язкові пенсійні накопичення та розвивати добровільні. Зараз пенсійні накопичення мають трохи менше 900 тисяч українців на загальну суму лише 100 мільйонів євро. Це 0,1% від ВВП країни. Це останнє місце з 88 країн, які досліджувала ОЕСР за цим показником.
Після запланованої реформи пенсійні накопичення матимуть 8 мільйонів українців і за перші 5 років це буде не менше 5 мільярдів Євро.
В Україні зараз працюють 58 недержавних пенсійних фондів. Від самого початку їх роботи у 2005 році близько 90% внесків здійснювали роботодавці на користь своїх працівників, додатково до заробітної плати. Зараз близько 2000 підприємств в Україні піклуються про майбутнє своїх працівників таким чином. Протягом довгого часу внески від людей були незначними, але війна нас змінила. Ми відчули відповідальність за своє майбутнє, за майбутнє своєї країни: за останні рік обсяг внесків від людей лише на одну п’яту менший за обсяг внесків від підприємств.
Систему пенсійних накопичень Україна впроваджувала однією з останніх в регіоні. Тому мала можливість закласти всі ті запобіжники від шахрайства, зловживань та вразливостей, які напрацювали інші країни протягом десятків років спроб та помилок. І насправді система на практиці довела свою стійкість, зберегла накопичення людей під час фінансової кризи 2008 року, початку війни у 2014 році та зараз, під час широкомасштабного вторгнення, ані на день не припиняючи виплату пенсій. Попри гарні результати вона не набула тотального поширення через багаторічну неувагу держави до розвитку пенсійних накопичень, побоювань брати на себе відповідальність за складну реформу у кожної нової хвилі політиків, а також традиційну недовіру українців до фінансових установ, спровоковану крадіжкою їхніх коштів радянськими елітами під час розпаду срср з радянського ощадного банку та аферистами з 90-х.
Для того, щоб вибудувати стійке майбутнє країни в умовах швидкого старіння та викликів війни, потрібно максимально охопити людей пенсійними накопиченнями. Для людей вони будуть додатковим джерелом доходу на пенсії. Лише солідарна пенсія не зможе забезпечити коефіцієнт заміщення більше ніж 20%, а разом із накопичувальною пенсією доходи людини на пенсії складатимуть не менше 40% від заробітної плати. Для країни – з’явиться внутрішній довгостроковий інвестор, кошти якого допоможуть повоєнному відновленню країни та розвитку бізнесу, детінізації зарплат та розвитку ринків капіталу. Якщо Україна інвестуватиме у власне відновлення з власних ресурсів (пенсійних накопичень), то в такі проекти можна буде залучити більше прямих іноземних інвестицій. Для інвесторів це завжди фактор зниження ризику.
Для того, щоб принципово змінити пенсійне майбутнє для українців необхідно впровадити загальнообов’язкову систему пенсійних накопичень, перевести всі види пільгових пенсій на накопичувальний принцип (для працівників важких та шкідливих виробництв, суддів, і т.д.), але не лише. Необхідно забезпечити суттєвий розвиток добровільних пенсійних накопичень вже зараз, не очікуючи на завершення воєнних дій, в рамках чинного законодавства. І тут держава має показати лідерство та взірець, а бізнес та громади - користуватись можливостями для розвитку, які пропонує ця система.
Держава може:
1. Скоординувати реформу корпоративного управління державними підприємствами та розвиток пенсійних накопичень: впровадити як власник та роботодавець накопичувальні пенсії для працівників державних підприємств.
2. Впровадити пенсійні накопичення для працівників соціально важливих професій (можливо, із залученням донорських коштів), які взяли на себе основний тягар соціальних проблем, спричинених війною, та наявність яких критично важлива для повернення українських мігрантів. Це – медики, вчителі, соціальні працівники, рятувальники, пожежники, поліцейські і, безумовно, військові.
3. Дозволити здійснювати пенсійні внески на користь українців не лише самим людям, роботодавцям та близьким родичам, але і благодійним та громадським організаціям. Це допоможе охопити пенсійними накопиченнями найбільш вразливі категорії людей, а також тих, хто найбільше постраждав від війни, без витрачання жодної копійки з державного або місцевих бюджетів.
Громади можуть:
1. Надати додаткові накопичувальні пенсії працівникам, оплата праці яких фінансується з місцевих бюджетів, які мають важливе соціальне значення для громади і яких необхідно додатково мотивувати залишатись в громаді – освітянам, соціальним працівникам та іншим, в залежності від потреб в кожному конкретному регіоні.
2. Залучати довгостроковий капітал у відновлення та розвиток від пенсійних фондів через муніципальні облігації та інші передбачені законодавством інструменти. Навіть під час воєнного стану такі облігації користуються попитом у пенсійних фондів.
3. Створити власний пенсійний фонд, залучити комунальні підприємства та соціально-відповідальні приватні підприємства регіону до участі в ньому, в подальшому залучити до нього частку обов’язкових пенсійних накопичень жителів громади, завдяки чому акумулювати значні інвестиційні ресурси і брати участь у спільних інвестиційних проектах з відновлення з іноземними інвесторами, бізнесом та Урядом України.
Бізнес може:
1. Залучати кращі таланти та знижувати плинність кадрів за рахунок впровадження пенсійних накопичень для працівників з економією на податках до 50%, використовуючи податкові пільги, які вже передбачені українським законодавством.
2. Залучати довгостроковий капітал у власний розвиток від пенсійних фондів через корпоративні облігації.
3. Створити власний пенсійний фонд, залучити добровільні та в подальшому частку обов’язкових пенсійних накопичень і брати участь у спільних інвестиційних проектах з відновлення з іноземними інвесторами, громадами та Урядом України.
Пенсійні накопичення – це саме та сфера, яка дає win-win результат: критично важливий соціальний вплив та стійкість і розвиток бізнесу, громад і держави. І саме тому Україна має максимально використати всі можливості тут.
